ГЕНИЧЕСКАЯ
ГИМНАЗИЯ
                     
 << На главную

     ПУБЛИКАЦИИ<

Автор:  Гапшенко М. Н. ©
Дата размещения:  07. 05. 2007 г.





РОЗВИТОК ЯКІСНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА УРОКАХ ХІМІЇ
В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ


Збірка містить матеріали експериментальної роботи
„Інтеграція інноваційних технологій на уроках хімії в умовах гімназичної освіти”,
виступи на конференціях, публікації статей, розробки уроків.
Матеріали збірника можуть бути використані вчителями в навчально-методичній і практичній роботі.

Розміщується зі скороченнями та незначним редагуванням технічного характеру

    Відомості про автора

    Гапшенко Маргарита Миколаївна – учитель хімії гімназії м.Генічеська. Стаж роботи – 14 років. Вищу освіту одержала в Херсонському державному педагогічному інституті . Працювала вчителем хімії в Рівненській загальноосвітній школі, потім – методистом Генічеського районного відділу освіти, а згодом – заступник директора гімназії з навчально-виховної роботи. Гапшенко Маргарита Миколаївна – співавтор обласного експерименту „Інтеграція інноваційних технологій в умовах гімназичної освіти”. Переможець обласного конкурсу „Учитель року – 2002” , „Старший учитель”.

Зміст

    Передмова
Розділ І  З досвіду роботи
    1.1 Формування системи знань та наукового мислення учнів на уроках хімії засобами інтеграції інноваційних технологій.
    1.2 Інтеграція змісту освіти та перспективних інноваційних технологій.
    1.3 Менеджмент в умовах експериментальної роботи.
    Напрямки науково - методичної роботи (за досвідом гімназії м. Генічеська)

Розділ ІІ  Публікації
    2.1 Інтеграція – шлях до майбутнього.
    2.2 Педагогічні інновації як результат творчого пошуку вчителя.

^    Розділ І  З досвіду роботи
    1.1 Формування системи знань та наукового мислення учнів на уроках хімії
          засобами інтеграції інноваційних технологій.

    У 1993 році я закінчила Херсонський державний педагогічний інститут. І ось уже 14-й рік працюю вчителем хімії. Я люблю свою роботу, своїх учнів.
Моїм професійним кредо є пошук відповідей на питання:
- як підвищити якість навчання хімії?
- як розвинути в учнів інтерес до предмета?
- як розвинути їх творчі здібності?
- як залучити дітей до активного компетентного спілкування?
- як навчити їх бачити прекрасне в навколишньому світі, в оточуючих людях, у процесі навчання?
- як підготувати їх до життя в цьому світі?
- як зробити їх справжніми людьми?
- як сформувати в них впевненість у тому, що вони можуть зробити те, про що мріють?
- як навчити їх долати труднощі, яких виникає безліч в їх дитячому житті?

    Провідним принципом в моїй роботі як вчителя хімії є принцип гуманітаризації навчання.
Згідно з дослідженнями сучасних вчених його зміст розкривається через такі компоненти:
- когнітивний 1 ;
- діяльністно – творчий;
- особистісний;
- аксіологічний
2;
    Їх реалізація в моїй діяльності відбувається через переосмислення і доповнення змісту хімічної освіти; використання інноваційних технологій; максимальне врахування індивідуальних особливостей учнів та врахування їх творчих здібностей, залучення учнів до таких форм діяльності, в яких відбувається формування їх ідеалів, високих моральних якостей, естетичних цінностей та соціальних норм поведінки.
Уяву про систему моєї роботи, орієнтованої на розкриття гуманітарного потенціалу хімії, як навчального предмета, дає схема:

 
Н
А
П
Р
Я
М
К
И
 Переосмислення, доповнення змісту хімічної освіти, розкриття   гуманітарного потенціалу хімії. Врахування індивідуальних творчих здібностей учнів. Діагностика розвитку психічних процесів та творчих здібностей. Світоглядні знання
Елементи історизму
Елементи екології
Політехнічні знання
Естетичний компонент
Рівневий підхід до навчання
Застосування інноваційних технологій
Р
О
Б
О
Т
И
Інтеграція змісту, форм і методів навчання. 
Залучення учнів до видів діяльності, що сприяють формуванню в них високих моральних якостей та творчих здібностей.
Інтерактивні методи навчання.
Система „навчальних портфоліо”.
Проблемні семінари, нестандартні уроки. Курсові роботи.
Участь у секціях МАН. Курси за вибором.
 

    У своїй практичній діяльності я використовую такі напрямки роботи:
    Світогляд людини – це її орієнтири в житті, в якому виділяють два компоненти: об'єктивний (система філософських знань) і суб'єктивний (погляди і переконання людини, які проявляються у бажанні застосовувати ці знання).
    Система шкільної хімічної освіти реалізує індуктивний підхід до формування наукового світогляду учнів і взірцем цієї роботи, наприклад, є один урок в 11-ому класі „Місце хімії серед наук про природу. Значення хімії для розуміння наукової картини світу”. Розглянувши матеріал даної теми, учні ще не мають можливості перевести набуті знання у погляди і переконання. А це означає, що з об'єктивних обставин світогляд дітей не може бути сформований. З метою виправлення цього недоліку я розширюю вступний розділ у 8-му класі і знайомлю учнів на рівні, доступному для їх розуміння, з основними філософськими принципами матеріальної єдності світу, пізнаності, розвитку і взаємодії, бо саме формування в свідомості дитини наукової картини світу є необхідною умовою вироблення реалістичного сприймання природи, розуміння місця людини в ній, певної культури мислення та поведінки. Це дає змогу в наступних класах переконатися в універсальному характері цих принципів, прагнути застосувати їх при здобутті нових знань. Такий підхід до опанування знаннями базується на теорії змістовного узагальнення Д.Ельконіна – В.Давидова, яку я підтримую і використовую. ^
    Введення елементів історизму допомагає: розкрити зв'язок хімії з філософією і показати фундаментальний характер хімії як науки; висвітлити шлях наукового пізнання; познайомити учнів із сторінками життя вчених та історією їх відкриттів, на основі яких досягти вирішення певних виховних цілей, врахувати інтерес учнів до цієї інформації і підсилити мотивацію їх до навчання хімії, залучити учнів до читання додаткової літератури; в процесі аналізу хибних суджень розвивати такі розумові операції, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, аналогія та інше. ^
    Елементи екологічних знань, дозволяють розкрити роль хімії у поясненні та розв'язанні екологічних проблем, формувати уяву про доцільність безвідходного виробництва, обережного втручання у природні процеси, зменшення викидів та створення умов для їх утилізації, визначити можливі шляхи виходи людства із енергетичної та сировинної кризи, визначити місце, яке повинна займати кожна людина в природі й обґрунтувати її норми правильної поведінки в ній.
    Ознайомлення учнів з елементами екологічних знань, крім зазначеного вище, має на меті підготувати дитину до життя, розкрити правила безпечного поводження з речовинами в повсякденному житті, екологічно доцільної поведінки в побуті та трудовій діяльності. Розв'язання цих завдань є змістом політехнічного принципу навчання. Тому у своїй викладацькій діяльності я прагну сприяти самовизначенню та самореалізації особистості через формування ставлення до хімії як до можливої галузі майбутньої практичної діяльності. З цією метою знайомлю учнів з науковими основами хімічного виробництва та основними напрямками його розвитку, допомагаю їм у виборі майбутньої професії. ^
    Особливістю мого підходу до розв'язання цих завдань є поєднання у розкритті політехнічного принципу регіонального та місцевого потенціалу України. Херсонська область – край, багатий на різні види виробництва. В ній розвинуте машинобудування ( завод ім. Петровського), суднобудування (завод ім. Комінтерну), працюють целюлозний, бавовняний комбінати, нафтопереробний завод та інші. Херсонщина – аграрна область, в якій розвинуте сільське господарство. Забезпечення політехнічної підготовки учнів здійснюю через організацію і проведення інтегрованих екскурсій на підприємства цих виробництв. Інформацію, зібрану учнями під час екскурсій, застосовую на уроках та в позакласній роботі. Зацікавленість хімічною технологією, виробництвом, не обмежується ознайомленням учнів з досягненнями рідного краю, але й включає обговорення й аналіз найкращих світових досягнень. У 10% учнів виникає прагнення навчатися в престижних хіміко-технологічних та природничих факультетах вузів України. Співпраця з викладачами Херсонського, Мелітопольського державних педагогічних університетів, Мелітопольської сільськогосподарської академії під час організації довузівської підготовки, під час проведення Дня відкритих дверей вузів, зустріч з викладачами, випускниками гімназій створюють умови для вибору учнями своєї майбутньої професії. Цим пояснюється те, що 5 - 6 моїх учнів кожен рік вступають до престижних вузів України. ^
    Життя людини складається із знань і почуттів. А серед видів почуттів основним вважаю естетичні. Бо людина, в якої розвинуте почуття прекрасного, не може бути аморальною і неосвіченою. З цієї причини я прагну розвивати в учнів почуття прекрасного. На своїх уроках широко використовую вербально – акустичні, наочно – образні та структурно – логічні заходи. До перших належать уривки з творів письменників і поетів, що пов'язані з хімією. До курсу хімії 9-10 класів розробила план використання літературних творів під час вивчення конкретних тем. Посилання на літературні твори має на меті підвищення інтересу до вивчення хімії. До літературних творів, які найчастіше використовую на уроках, увійшли: Ж.Верн „Двадцять тисяч л'є під водою”, О.Бєляєв „Продавець повітря”, А.Конан Дойл „Собака Баскервілей”, М.Чернишевський „Що робити?”, О.М.Толстой „Петро І”, А Пришвін „Кладовая солнца”, А. і С.Голон „Анжеліка” та багато інших. На їх основі підібрано понад 45 повідомлень, розроблено 15 проблемних ситуацій. Складання казок стало найулюбленішим заняттям школярів 8 класу. Для учнів старших класів пропоную завдання творчого характеру, пов'язаних з написанням домашніх творів „Людина очима хімії”, „Хімічне життя клітини”, „Подорож молекули води” та інші. До наочно – образних засобів естетичного виховання учнів, які я використовую в своїй діяльності, можна віднести: оформлення хімічного кабінету, хімічний експеримент, застосування на уроках ілюстративного матеріалу у вигляді творів живопису, фотокарток (багато фотографую сама й використовую слайди), залучення дітей до малювання (практикую завдання типу „Намалюйте хімічні явища природи, „Рух молекул”, створення моделей, приладів, макетів). Застосовую кольорово оформлені конспекти, таблиці. ^
    Рівневий підхід до навчання, який я реалізую з 1996 року, дозволяє залучити всіх учнів у класі до виконання завдань на тому рівні складності, який відповідає їх розумовому розвитку. З цією метою використовую елементи модульно-розвивального навчання А.Фурмана, опорні конспекти В.Шаталова, системи завдань випереджального характеру, ігрові ситуації, рольові та дидактичні ігри, систему завдань з розвитку творчих здібностей учнів В.Розумовського. Але практика показала, що в основу сучасного уроку слід покласти принцип діяльності, тобто організувати навчально-пізнавальний процес таким чином, щоб забезпечити максимально можливу активність учнів при постійно діючому зворотному зв'язку. Ось чому три останні роки я захопилася особистісно орієнтованою системою навчання (І.С.Якиманська, І.Д.Бех, С.І.Подмазін). Опанувавши технологію особистісно орієнтованого навчання, зробила спробу розробити систему уроків з теми „Основні класи неорганічних речовин” ( 8 клас). На мою думку саме особистісно орієнтоване навчання надає можливість кожному учневі, виходячи з його здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктивного досвіду реалізувати себе в навчальній діяльності.. Досягнення цієї мети вбачаю в таких методах : використання інтерактивних форм і методів навчальної діяльності, створення педагогічних ситуацій на уроці, що дають змогу учням виявити ініціативу, самостійність, творчість. ^
    Здійснити навчання, яке максимально наближене до особистісно орієнтованого, дає можливість поєднати індивідуальну та колективи форми роботи при організації навчального процесу в групах. Використовую однорідну, диференційовану та кооперовану форми організації групової діяльності.
    При проведенні уроків класичного типу практикую цілу низку педагогічних прийомів, які дозволяють включати учнів до активної, творчої роботи, підвищити результативність навчання. Так, при активізації пізнавальної діяльності учнів або при проведенні узагальнення і повторення вивченого матеріалу застосовую „мозковий штурм”, під час практичної частини уроку доцільними є такі педагогічні прийоми: моделювання ситуацій на заданий алгоритм, побудова „гірлянди асоціацій”, відтворення „логічного ланцюжка” тощо. В кінці кожного уроку здійснюю рефлексію, з'ясовую рівень засвоєння матеріалу.
    Ще задовго до введення 12-бальної системи оцінювання знань учнів, я впроваджувала форму підсумкового контролю в усіх класах, оскільки гімназія була експериментальним майданчиком із введення в практику семестрово-залікової системи навчання. Застосування тестів, завдань для перевірки якості засвоєння матеріалу дає змогу перевірити лише рівень набутих знань. Діяльність учня щодо засвоєння знань залишається неоціненою. Система контролю американських вчителів „навчальні портфоліо” дозволяє уникнути цього недоліку. Вимоги до цієї форми підсумкового контролю, розроблені мною до кожної теми, повідомляються на початку її вивчення. Учні мають змогу готувати свій „портфоліо” протягом всього часу вивчення теми. До складу „портфоліо” в більшості випадків входить: зошит з опорними конспектами, „опорний лист” - аркуш, на якому вказується кількість та види контролю знань разом із вимогами до оцінювання, зошити з домашніми завданнями, де діти виконують додаткові завдання, складають кросворди, пишуть реферати, творчі роботи, підбирають задачі та експериментальні завдання, інформацію з інтернетівських сайтів.
    Підготовлений таким чином матеріал збагачує дидактичне забезпечення кожної теми з одного боку, а з іншого – дає змогу учням контролювати свою навчальну діяльність, заздалегідь знати вимоги вчителя, розкрити свій талант, відчути свою інтелектуальну спрямованість, знайти застосування набутим знанням.
^
   
    Результативність досвіду
    Впровадження принципу гуманітаризації в особистісно орієнтоване навчання хімії дає можливість формування гуманітарного і системного мислення.
    Реалізація гуманітаризації в процесі викладання хімії дозволила отримати такі результати:
- Набуті знання дають можливість учням займати призові місця в районних олімпіадах з хімії;
- Щороку на обласних олімпіадах учні входять до першої десятки;
- Творчий потенціал реалізують через участь у роботі Малої академії наук;
- Учні гімназії успішно виступають на районних та обласних турнірах юних хіміків;
- Випускники успішно навчаються на природничих факультетах Херсонського, Мелітопольського державних педагогічних університетах, Мелітопольської сільськогосподарської академії, Сімферопольського державного університету, Сімферопольського медичного університету.


^    1.2 Інтеграція змісту освіти та перспективних інноваційних технологій

    ХХІ століття висуває до освіти нові вимоги, зумовлює потребу в її радикальній модернізації, тому її реформування в першу чергу стосується оновлення змісту освіти та технології навчання і виховання.
    Практика показує, що оновлення змісту освіти вимагає розв'язання багатьох складних проблем:
- як перетворити гігантський масив знань і культурних цінностей в індивідуальне надбання та індивідуальне знаряддя кожної особистості;
- як зробити постійно обновлюваний матеріал хімії, фізики, біології тощо найбільш придатним для його засвоєння?
- як, яким шляхом перейти від вивчення окремих предметів, часткових знань до вивчення наук у їхньому взаємозв'язку і взаємопереплетінні?
- як змінити методи навчання, щоб учити не просто знанням, а умінню самостійно мислити на основі цих знань?
- як навчити учнів володіти методами наукового пізнання?
    Життя школи все більше переконує в тому, що ці складні проблеми не можна розв'язати в рамках традиційних ( класичних) технологій навчання і навіть традиційної предметної системи навчання, які не враховують сучасні тенденції до проблемної організації науки, а також сучасних тенденцій до індивідуалізації процесу навчання. Саме тому вважаю, що оновленням змісту природничо – наукової освіти є інтеграція знань, методів, форм навчання і контролю.
    Аналіз науково – методичної літератури свідчить, що в науці підсилюються процеси інтеграції, а існуючий педагогічний досвід показує, що в останній час підхід до реалізації інтеграції (змістовної та структурної) при викладанні шкільних предметів повністю не реалізовується. Ця проблема також є однією з переліку актуальних питань педагогіки та методики навчання.
    Вирішення цієї проблеми вимагання системного підходу на рівні навчального предмета, на якому розгортається уявлення про певні частини змісту у формі його представлення учням. Тому, створюючи педагогічну технологію, яка б реалізувала вимоги сучасної педагогіки, я використовую декілька шляхів.
    По – перше, це опора на психологічні закономірності навчання на кожному етапі пізнавальної діяльності учнів, а саме, покращення внутрішніх (психологічних) умов засвоєння навчальних предметів, тобто оптимізація їх розумової діяльності, підвищення її мотиваційної та орієнтовної основи. Здійснити це можна на основі концепції поетапного формування розумових дій ( П.Я.Гальперін)
    По-друге, здійснення інтегрованого вивчення навчальних предметів на організаційному та змістовному рівнях. На основі положень теорії дидактичної інтеграції можна розробити модель міжпредметних зв'яків дисциплін природничо – математичного циклу, відповідно до якої створити конкретні методики викладання окремих предметів.
    Схематично її можна подати у вигляді піраміди, у вершинах якої знаходяться навчальні предмети : хімія, фізика, математика та біологія. При цьому хімія є базовим предметом, інші – надають допоміжну інформацію, яка дозволяє розширювати та комбінувати знання базового предмета. Сторони піраміди виражають міжпредметні зв'язки двох предметів, грані - взаємозв'язок декількох предметів.
    Зміст окремих розділів шкільного курсу хімії відзначається складністю навчальної інформації, містить різний за ступенем абстракції та формалізації теоретичний матеріал, що є важкодоступним для школярів. Математика є необхідним предметом для вивчення хімії, вона є мовою, за допомогою якої можна записувати хімічні закономірності, тому саме інтеграція хімії та математики приділяється велика увага. Ще М. Планк говорив: „Із тих пір, як існує вивчення природи, воно має в якості ідеалу завдання об'єднати багатобарвність явищ в єдину істину, а якщо можливо, то в одну форму”. Математика не тільки дає курсу хімії обчислювальний апарат, засоби вираження хімічних законів, але її збагачує його ідеями. Біологія розширює відомості учнів про фізіологічні процеси, які відбуваються в живих організмах. Знання фізичних властивостей речовин, фізичних законів, процесів дозволяє більш детальніше вивчати хімічні процеси.
    Виходячи з поданої моделі інтеграції природничих дисциплін, можна розробити методику викладання хімії таким чином, щоб здійснювати цілісне вивчення оточуючого світу як єдності та гармонії складових частин природи.
    При цьому особлива увага звертається на організацію процесу поступового поглиблення у предмет шляхом використання та інтеграції активних (метод „мозкового штурму”, евристичних питань) та інтерактивних (робота в групах, в парах, формування проблеми та інші) методів навчання, що базуються на процесах творчого мислення, формуванню в учнів не лише певної системи знань і практичних навичок, а й вмінь використовувати їх як засіб пізнання оточуючого світу.
    Реалізувати дидактичну інтеграцію можна шляхом складання і впровадження інтегрованих навчальних програм із дотриманням єдності понятійного апарату, узгодженням термінології предметів природничого циклу, засвоєнням учнями наукової мови.
    Для цього необхідно:
- здійснити перегрупування існуючих навчальних програм із хімії, фізики, математики, біології з метою з'ясування переліку тем, які вивчаються в курсах цих природничих предметів (при цьому необхідно обговорити можливі варіанти методики їх вивчення, встановивши обсяг навчального матеріалу, який учні повинні засвоїти на кожному предметі).
- провести узгодження понять та термінів, які використовуються в різних предметах.
    Завдяки такій трансформації запобігається зайве повторення однієї теми в кожному предметі, вивільняється певна кількість годин, яку можна використати на більш глибоке вивчення інших питань. Крім того, вивчення питань, які мають інтегрований зміст, відбувається на новому, більш змістовному та науковому рівні, що забезпечує формування єдиної картини природи.
    У навчальному процесі таку інтеграцію можна реалізувати, перш за все, проведенням інтегрованих уроків.
    Другий шлях – це створення інтегрованих спецкурсів. Такими курсами можуть бути: екологія, біохімія, фізична хімія. Одним із шляхів вирішення проблеми формування в учнів цілісної картини світу є організація роботи в нашому навчальному закладі інтегрованого курсу „Сучасна картина світу” для учнів 11 класу. Розроблена програма має на меті формування цілісної свідомості соціально зрілої особистості учнів, розвиток їх мислення, підвищення теоретичного рівня засвоєння знань про природу.
    Третій шлях – це проведення інтегрованих тижнів (призначених для інтеграції змісту знань з різних предметів).
 
    Оскільки основною формою навчально – виховного процесу, є урок, то вирішальна роль у реалізації системи інтеграції належить саме йому. Велику роль відіграють ввідні і узагальнюючі уроки. Вони надають можливості усвідомити соціальну значимість навчального матеріалу, який їм необхідно опанувати, „побачити” його місце в цілісній картині світу.
    Підбираючи матеріал на урок, намагаюсь виділити поняття, які підлягають обґрунтуванню і систематизації на основі узагальнених ідей, підбирати систему завдань і вправ міжпредметного характеру, що орієнтують учнів на цілісність знань.
    При вивченні інтегрованого матеріалу педагогічно виправданою формою навчання є уроки – дослідження, які передбачають науковий, творчий пошук. На цих уроках („Періодичні явища в природі”. „Будова і властивості речовин”, „Закономірності процесів мікросвіту”) учням пропонується певне дослідження з метою виявлення спільного та відмінного у вивченні даної теми в різних дисциплінах і зробити узагальнений висновок стосовно інтегрованого підходу до розглядання теми.
    Уроки – полеміки відрізняються від дискусії тим, що в них участь можуть брати багато учнів і в кінці обов'язково має бути встановлена чиясь перемога. Вони також відрізняються від дебатів, бо не є командними за організацією. Такі уроки передбачають ретельну підготовку двох учнів – доповідача та опонента, які проводять наукову полеміку з певної проблеми.
    Вважаю, що вчителю для того, щоб створити умови для засвоєння учнями реалій людської практики, матеріальної й соціальної, необхідно допомогти дітям в розумінні того, що більшість наукових понять та ідей виникають з практичних потреб людини, забезпечити їх технологічними знаннями і вміннями. Іншими словами, ми, вчителі, повинні повною мірою реалізувати прикладну спрямованість предмета через інтеграцію змісту, форм і методів навчання.
    Проблема інтеграції знань занадто складна, щоб її можна було розв'язати чисто емпірично, вона потребує серйозних теоретичних і експериментальних досліджень, апробацій.
    Мною розроблено і погоджено з Південноукраїнським регіональним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів програма експерименту: „Інтеграція інноваційних технологій по розвитку особистості в умовах гімназичної освіти”, мета якої полягає в розробці принципово нової інформації з відповідним структуруванням навчального матеріалу, науково – методичним забезпеченням, інноваційними технологіями.


^    1.3 Менеджмент в умовах експериментальної роботи

    В умовах розбудови національної системи середньої освіти важливого значення набуває інноваційна діяльність загальноосвітніх навчальних закладів, яка характеризується системним експериментуванним, апробацією та застосуванням інновацій (нововведень) в освітньому процесі.
    Під освітніми інноваціями розуміють новизну, що істотно змінює результати освітнього процесу, створюючи при цьому удосконалені чи нові:
- освітні, дидактичні, виховні системи;
- зміст освіти; - освітні, педагогічні технології;
- методи, форми, засоби розвитку особистості, організації навчання і виховання;
- технології управління навчальним закладом, системою освіти.
    Розвиток школи, перехід її в новий якісний стан не може бути здійснений інакше, як через засвоєння нововведень, через інноваційний процес.
    Одним із шляхів нововведень є експериментальна, науково – дослідницька діяльність. Як правило, заклади освіти, в яких здійснюються є конкурентноспроможними в освітньому середовищі: користуються попитом серед учасників НВП, мають високі показники якості й ефективної діяльності.
    Управління такими закладами освіти є специфічними і характеризуються не лише оновленими законами й закономірностями, а й модернізованим змістом управлінської діяльності.
    Саме від якості і результативності системи управління залежить успішне вирішення всього комплексу педагогічних проблем. Таким чином проблема управління навчальним закладом в умовах експерименту є важливою в контексті тих завдань, які ставляться суспільством перед сучасною освітою...

До підрозділу 1.3 збірки також входять наступні матеріали (не розміщуються у даній електронній публікації):

Теоретично методичні та методичні основи організації науково – дослідницької роботи.
   
Класифікація експерименту.
    Нормативно – правова забезпеченість.
        пункти заяви на дозвіл експеримпенту
        перелік документів, необхідних для одержання навчальним закладом статусу експериментального майданчика
    Рекомендації з розробки програми експерименту, його основних етапів.

Науково – методичне забезпечення управлінської діяльності в умовах експерименту.
    Структурна модель поетапних дій в управлінні науково – методичною роботою.

Організація науково – методичної роботи по реалізації експерименту.

    Етапи реалізації науково - методичної проблеми.
    Структурна модель поетапних дій в управлінні науково - методичною роботою.


Організація науково-методичної роботи, яка націлена на реалізацію експерименту, в загальному вигляді може бути представлена так.

^    Напрямки науково - методичної роботи (за досвідом гімназії м. Генічеська):


1. Підвищення педагогічної майстерності.
2. Науково – дослідницька діяльність педагогів.

В структуру науково - методичної роботи введено три організаційні форми роботи.
Колективні:
- науково-методичні конференції;
- семінари (цільові, науково-практичні, науково-теоретичні);
- засідання педагогічної ради.
Групові:
- предметні кафедри, при яких створено творчі групи, лабораторії, школа трудового досвіду, клуб молодого вчителя;
- методичні наради (за проблемою групового дослідження;
- варіативне об’єднання вчителів „Дослідник”, до складу якого входять робоча і експериментальна групи.
Індивідуальні:
- самоосвіта;
- робота над індивідуальною науково-методичною темою;

Реалізація науково-методичної проблеми здійснюється через систему методичних заходів.
Традиційні:
- інструктивно-методичні поради, методичні оперативки, предметні тижні, семінари, методичні виставки, творчі звіти вчителів, творчі звіти кафедр;
- нетрадиційні, дебати, дискусії, дидактичні ігри, методичні аукціони, фестивалі, турніри, захист інноваційного проекту. Система дій і заходів науково-методичної служби має на межі підвищення рівня професійно-педагогічної компетентності кожного вчителя, розвиток їх творчої особистості та індивідуальності, підвищення інноваційного потенціалу педагогічного колективу й освітнього закладу в цілому.


^    Розділ ІІ Публікації

    2.1 Інтеграція – шлях до майбутнього.
 
   не розміщується у даній електронній публікації
    (опубліковано в науково – методичному журналі „Таврійський вісник освіти” №2 (14)2006р).

    2.2 Педагогічні інновації як результат творчого пошуку вчителя.
   
не розміщується у даній електронній публікації
    (опубліковано „Матеріали Всеукраїнської науково – практичної конференції” від 9 – 10 листопада 2006 р.).


______________________________
   
1 Когнитивный (от лат. слова cognitio - знание, познание) - познаваемый, соответствующий познанию. (Например, когнити́вная психоло́гия — раздел психологии, изучающий когнитивные, т. е. познавательные, процессы человеческого сознания. Исследования в этой области обычно связаны с вопросами памяти, внимания, чувств, представления информации, логического мышления, воображения, способности к принятию решений.) (Прим. ред.)       ^До статті^

    2 Аксиологический (от греч. axia — ценность и logos — слово, понятие, учение) — имеющий отношение к ценности или к теории ценностей. Последняя обычно рассматривает, не только хорошее и плохое, но и оценочно безразличное и то, что вообще исключается из сферы оценивания. Иногда в теории ценностей используются не только абсолютные, но и сравнительные оценки. (Прим. ред.)      ^До статті^

 

Вверх

<< На главную                       << Назад

Автор:
Дата размещения:


 

Гапшенко М. Н. учитель химии, специалист высшей категории, „Старший учитель”
07.05.2007 г.

Copyright © 2006-2007 CULTdesign
www.gimnasia.genichesk.com.ua

Все статьи сайта